До
найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя
планети,
й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні.
Викликані недалекоглядним, необґрунтованим ставлення людини до природи, вони
виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4
тис. років тому Вавілонський цар Хаммурапі, а пізніше – китайський й
монгольський імператор та європейські монархи вже дбали про збереження природи
й видавали накази про оборону лісів, трав’яного покрову степів, водних джерел.
Українська козацька старшина, незважаючи на багатство нашої природи тих часів,
теж уболівала за збереження довкілля й видала ряд наказів і документів про
охорону Придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства,
хижацького винищення звірів та риби.
Першу глобальну екологічну кризу людство пережило ще в
неоліті. У природі споконвіку мала місце
взаємодія багатьох видів, які займали свою екологічну нішу. Коли якийсь
вид стає монополістом, він швидко вичерпує ресурси своєї ніші й якщо не знайде
нову екологічну нішу, його чекає екологічна криза та деградація. На початку
неоліту людство винайшло лук, спис та інші знаряддя вбивства й дуже швидко,
можливо, за кілька тисячоліть знищило мамонтів і решту великих тварин (свою
основну їжу) майже на всій планеті й стала видом-монополістом. Так настала
перша екологічна криза. Але людство в неоліті винайшло землеробство й
скотарство і цим створило собі нову екологічну нішу. Відбулася неолітична
революція в свідомості й буття людства.
Кінець XX ст. знаменується розвитком другої глобальної
екологічної кризи, коли завдяки зростанню народонаселення та його активній
виробничій діяльності в умовах надзвичайно низької екологічної свідомості
практично вичерпані природні ресурси біосфери та можливості біосфери
самовідновлюватися і самоочищатися.
Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу
бурхливим зростанням кількості населення не Землі, обсягів виробництва та його
відходів проблема стосунків між природою та суспільством дедалі загострюється.
Безпосередньо в Україні загинули сотні малих річок,
деградують Чорне та Азовське моря, спотворений забрудненими водосховищами
Дніпро, винищена значна частина Карпат, еродована більш як половина хлібної
ниви, задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста і
обласні центри.
Але найстрашнішим злом для навколишнього середовища
забруднення людської свідомості хибними, злочинними ідеями. Суспільство, яким
було притаманне хижацьке ставлення до природи, які пропагували зверхність одних
націй, класів чи інших груп людей над іншими, як свідчить історія, неодмінно
гинули. Трагізм нашого часу полягає в тому, що нині такі хибні ідеї та
пов’язана з ними діяльність тією чи іншою мірою торкається всієї Землі, всієї
природи, долі всіх країн і націй. Наше покоління практично в усіх куточках
планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам.
Ліквідація глобальної екологічної кризи є на сьогодні найважливішим завдання людства. Для його
вирішення перш за все необхідні зміна екологічної стратегії і тактики, всієї
економічної моделі, організація всебічної екологічної освіти, виховання
екологічної свідомості всього населення Землі.
Продовження читайте ...https://drive.google.com/file/d/0B3XKSEGGHDZkMG9YcXRlRzVnWGc/view?usp=sharing
Немає коментарів:
Дописати коментар